1. У відповідності до законів і правил акредитуючої держави консульська посадова особа має право:
1) на прохання будь-якої особи, незалежно від її громадянства, видавати їй різні документи для користування в акредитуючій державі;
2) на прохання громадян акредитуючої держави видавати їм різні документи для користування в державі перебування або за її межами;
3) перекладати документи на офіційну мову акредитуючої держави або держави перебування і засвідчувати правильність перекладу;
4) легалізувати документи, що видані компетентними органами акредитуючої держави або держави перебування;
5) складати, посвідчувати та приймати на зберігання заповіти громадян акредитуючої держави;
6) складати і посвідчувати акти та угоди між громадянами акредитуючої держави, оскільки такі акти та угоди не заборонені законодавством держави перебування і не стосуються встановлення чи передачі прав на нерухоме майно;
7) складати і посвідчувати акти та угоди між громадянами акредитуючої держави з одного боку, та громадянами інших держав з іншого боку, оскільки ці акти та угоди відносяться виключно до майна або прав у акредитуючій державі і стосуються справ, які підлягають розгляду у цій державі за умовою, що ці акти та угоди не суперечать законодавству держави перебування;
8) засвідчувати підписи громадян акредитуючої держави на будь-яких документах;
9) приймати на зберігання майно і документи громадян акредитуючої держави, якщо це не суперечить законодавству держави перебування.
2. Складені, видані, засвідчені або перекладені консульськими посадовими особами документи відповідно до пункту 1 цієї статті будуть розглядуватися в державі перебування як документи, які мають таке ж юридичне значення і доказову силу як такі, що були складені, видані, посвідчені або перекладені компетентними органами, установами держави перебування, за умовою, що вони відповідають законодавству держави перебування.
У випадку, якщо це необхідно по законодавству держави перебування, документи повинні легалізуватися.