Звільнення від податків працівників консульської установи
1. Консульські посадові особи і консульські службовці, а також члени їх сімей, звільняються від усіх податків і зборів, особистих або майнових, що стягуються державними та місцевими органами влади, за винятком:
a) непрямих податків, які, як правило, включаються у вартість товарів і послуг, включаючи податок на додану вартість, за винятком положень статті 28 цієї Конвенції;
b) податків і зборів на приватне нерухоме майно, що є на території держави перебування, за винятками положень статті 10 цієї Конвенції;
c) податків і зборів на спадщину, податків на перехід майна, які стягуються в державі перебування, за винятком положень підпункту b) статті 29 цієї Конвенції;
d) податків і зборів на приватні прибутки, включаючи прибутки з капіталу, джерело яких знаходиться в державі перебування, та податків та зборів на капіталовкладення у комерційні або фінансові підприємства, розташовані в державі перебування;
e) податків і зборів, що стягуються за конкретні види обслуговування, реєстраційного, судового і реєстрового мита, іпотечних та гербових зборів, за винятком положень, передбачених статтею 10 цієї Конвенції.
2. Працівники обслуговуючого персоналу звільняються від податків і зборів на заробітну плату, яку вони одержують від акредитуючої держави за свою роботу в консульській установі.
3. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не поширюються на консульських службовців і працівників обслуговуючого персоналу, які є громадянами держави перебування або проживають у ній постійно.
4. Працівники консульської установи, які наймають осіб, заробітна плата яких не звільняється від прибуткового податку в державі перебування, повинні виконувати зобов'язання, що встановлюються законодавством цієї держави на роботодавців у тому, що стосується стягнення прибуткового податку.