Звільнення від соціального забезпечення
1. За виключенням випадків, передбачених у пункті 3 цієї статті, законодавство про соціальне забезпечення, яке діє в державі перебування, не розповсюджується на працівників, а також на членів їх сімей у тому, що стосується роботи, яка виконується ними для акредитуючої держави.
2. Звільнення, передбачене пунктом 1 цієї статті, застосовується також до членів особистого персоналу, які працюють виключно у працівників консульської установи, якщо тільки:
a) вони не є громадянами держави перебування і не проживають в ній постійно;
b) на них поширюються постанови про соціальне забезпечення, що діють в акредитуючій державі або в третій державі.
3. Працівники консульської установи, наймаючи осіб, до яких звільнення, згідно з пунктом 2 цієї статті, не застосовується, дотримуються зобов'язань, які накладаються на роботодавців законодавством держави перебування у галузі соціального забезпечення.
4. Звільнення, передбачені пунктами 1 і 2 цієї статті, не виключають участі в програмах соціального забезпечення держави перебування на добровільній основі настільки, наскільки це дозволяється цією державою.