Звільнення від отримання дозволу на працю
1. Працівники консульської установи у тому, що стосується виконання роботи для акредитуючої держави, звільняються від будь-яких зобов'язань, пов'язаних з отриманням дозволу на працевлаштування, встановлених законодавством держави перебування щодо зайнятості іноземної робочої сили.
2. Члени особистого персоналу консульських посадових осіб і консульських службовців, які не є громадянами держави перебування або постійно не проживають в ній, не можуть займатись у державі перебування ніякою приватною діяльністю з метою отримання прибутків. Відповідно до пункту 1 цієї статті вони звільняються від зобов'язання отримувати дозвіл на працевлаштування.
3. Особи, зазначені у пункті 2 цієї статті, повинні залишити територію держави перебування після закінчення терміну контракту з консульськими посадовими особами і консульськими службовцями, якщо не одержать спеціальний дозвіл на проживання і роботу від компетентних органів влади держави перебування.