Зобов'язання давати свідчення
1. Працівники консульської установи можуть викликатись як свідки при веденні судових або адміністративних справ. Консульські службовці і працівники обслуговуючого персоналу, за винятком випадків, згаданих у пункті 3 цієї статті, не можуть відмовитися давати свідчення. Якщо консульська посадова особа відмовляється давати свідчення, до неї не можуть застосовуватись жодні примусові заходи або покарання.
2. Компетентний орган влади держави перебування, якому необхідні свідчення консульської посадової особи, не повинен створювати перешкод для виконання її консульських функцій. Він може, коли це можливо, заслуховувати такі свідчення за місцем проживання цієї особи, у приміщені консульської установи або приймати від неї письмові свідчення.
3. Працівники консульської установи не зобов'язані давати свідчення з питань, пов'язаних з виконанням їхніх функцій, а також надавати офіційну кореспонденцію чи документи, що стосуються їхніх функцій. Вони також не зобов'язані давати свідчення щодо роз'яснення законодавства акредитуючої держави.