Консульські і житлові приміщення
1. Акредитуюча держава безпосередньо або за допомогою уповноваженої нею приватної або юридичної особи, відповідно до законів і правил і з дозволу держави перебування, має право бути власником, наймачем або користувачем у будь-якій формі:
а) приміщень для консульської установи, резиденції глави консульської установи і для кожної консульської посадової особи або консульського службовця, які не є громадянами держави перебування або особами, що не проживають постійно у державі перебування;
b) земельної ділянки і приміщень, що знаходяться або побудовані на ній.
2. Відповідно до умов, зазначених у пункті 1 цієї статті, акредитуюча держава може проводити реконструкцію вищевказаних приміщень або земельної ділянки.
3. Держава перебування має надавати необхідне сприяння і допомогу акредитуючій державі при здійсненні останньою прав, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї статті.
4. Акредитуюча держава зобов'язана додержуватися законів і правил держави перебування, що регулюють порядок проектування і будівництва будинків.
5. Платіжи та інші витрати акредитуючої держави щодо використання консульських і житлових приміщень у цілях, вказаних у пунктах 1 і 2 цієї статті, визначаються відповідно до загальних норм і правил, що регулюють такого роду платіж і витрати для службових і житлових приміщень.