Функції щодо спадщини
1. При наявності інформації у компетентних органів держави перебування про смерть громадянина акредитуючої держави, ці компетентні органи негайно повідомляють про це відповідну консульську установу і безплатно передають свідоцтво про смерть та інші необхідні документи.
2. При наявності інформації компетентні органи держави перебування своєчасно повідомляють консульську посадову особу акредитуючої держави:
а) про відкриття спадщини після смерті громадянина акредитуючої держави у державі перебування, якщо померла особа не залишила управителя, розпорядника майном або законного представника;
b) про відкриття спадщини будь-якої особи, яка залишила в державі перебування майно, стосовно якого громадянин акредитуючої держави може мати інтерес за заповітом або іншим чином відповідно до законів і правил держави перебування, якщо цей громадянин постійно не проживає у державі перебування і не має там законного представника.
3. Стосовно спадкових питань, зазначених у пункті 2 цієї статті, згідно з законами і правилами держави перебування консульська посадова особа має право:
а) звертатися до компетентних органів держави перебування з метою вжиття заходів по захисту, зберіганню і управлінню майном;
b) бути присутнім або приймати іншу участь в процесі здійснення заходів, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цієї статті;
с) забезпечувати представництво громадянина акредитуючої держави, який є відсутнім і не має представника у державі перебування, щодо його законних інтересів у зв'язку із спадщиною.
4. У разі смерті громадянина акредитуючої держави, який тимчасово проживає у державі перебування або прямує транзитом через територію держави перебування, консульська посадова особа може приймати під опіку або на зберігання його документи, грошові кошти і особисте майно. Згідно з законами і правилами як акредитуючої держави, так і держави перебування, що регулюють порядок спадкування, консульська посадова особа має право приймати під опіку спадщину, яка знаходилась в особистому користуванні померлого.
5. Держава перебування і акредитуюча держава сприяють передачі спадщини:
а) шляхом дозволу на ввезення або вивезення предметів, що складають частку спадщини, якщо ввезення-вивезення цих предметів не забороняється законами і правилами відповідної держави;
b) шляхом дозволу на продаж будь-якої частки спадщини, що заборонена до вивезення згідно положеннями підпункту "а" пункту 5 цієї статті;
с) шляхом дозволу на переведення спадкоємцю реального прибутку у конвертованій валюті після сплати податків, мита і зборів. Це переведення провадиться відповідно до законодавства держави, в якій знаходиться спадщина.