Ст. 3

Чинна редакція від 08.06.1994 · Конвенція набрав чинності 23.02.1996

Глава II. Загальні положення про консульські зносини

Призначення і допущення глав консульських установ

1. До призначення глави консульської установи по дипломатичних каналах або іншим відповідним способом акредитуюча держава просить згоду держави перебування стосовно особи, яка призначається.

2. Держава перебування, яка відмовляється дати згоду на призначення особи главою консульської установи, не зобов'язана повідомляти акредитуючій державі мотиви такої відмови.

3. Акредитуюча держава по дипломатичних каналах або іншим відповідним способом направляє державі перебування консульський патент або подібний йому акт, в якому повідомляється про призначення особи главою консульської установи і в якому зазначається повне ім'я і прізвище глави консульської установи, його ранг, консульський округ і місцезнаходження консульської установи.

4. Після отримання консульського патенту або подібного йому акта про призначення глави консульської установи держава перебування видає призначеному главі консульської установи екзекватуру або дозвіл в іншій формі.

5. За винятком випадків, передбачених у Статті 4 і пункті 6 цієї статті, глава консульської установи не може приступати до виконання своїх обов'язків до отримання ним екзекватури або дозволу в іншій формі.

6. До видачі екзекватури або дозволу в іншій формі глава консульської установи може бути тимчасово допущений до виконання своїх функцій. У такому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

7. Як тільки главу консульської установи допущено, навіть тимчасово, до виконання своїх функцій, держава перебування негайно повідомляє про це компетентні органи влади консульського округу. Крім того, вона забезпечує вжиття заходів, необхідних для того, щоб глава консульської установи міг виконувати обов'язки за своєю посадою і користуватися перевагами, що випливають з цієї Конвенції.