Звільнення від одержання дозволу на роботу
1. Працівники консульської установи в тому, що стосується виконання роботи для акредитуючої держави, звільняються від будь-яких обов'язків, пов'язаних з одержанням дозволу на роботу, що встановлені законами і правилами держави перебування про найом на роботу іноземців.
2. Приватні домашні робітники консульських посадових осіб і консульських службовців, якщо вони не займаються в державі перебування ніякою іншою приватною діяльністю з метою отримання прибутків, звільняються від обов'язків, зазначених у пункті 1 цієї статті. Стаття 24
Вилучення, що стосуються соціального забезпечення
1. За виключенням випадків, передбачених у пункті 3 цієї статті, постанови про соціальне забезпечення, що діють в державі перебування, не поширюються на працівників консульської установи та на членів їх сімей, які проживають разом з ними, в тому, що стосується роботи, яка виконується ними для акредитуючої держави.
2. Вилучення, передбачене в пункті 1 цієї статті, поширюється також на приватних домашніх робітників, які перебувають виключно на службі у працівників консульської установи, за умови:
а) що вони не є громадянами держави перебування і не проживають у ній постійно;
b) що на них поширюються постанови про соціальне забезпечення, що діють в акредитуючій державі або в третій державі.
3. Працівники консульської установи, що наймають осіб, на яких не поширюються вилучення, передбачені в пункті 2 цієї статті, повинні виконувати зобов'язання, що покладаються на наймачів постановами про соціальне забезпечення, що діють у державі перебування.
4. Вилучення, передбачені в пунктах 1 і 2 цієї статі, не перешкоджають добровільній участі в системі соціального забезпечення в державі перебування, за умови, що така участь дозволяється цією державою.