Ст. 20

Чинна редакція від 08.06.1994 · Конвенція набрав чинності 23.02.1996

Глава III. Привілеї та імунітети

Обов'язок давати свідчення

1. Консульські посадові особи не зобов'язані давати свідчення.

2. Консульські службовці і працівники обслуговуючого персоналу консульської установи можуть бути викликані в якості свідків при провадженні судових або адміністративних справ. Консульський службовець або працівник обслуговуючого персоналу, за винятком випадків, зазначених у пункті 3 цієї статті, не може відмовлятися давати свідчення.

3. Консульські службовці і працівники обслуговуючого персоналу консульської установи не зобов'язані давати свідчення з питань, пов'язаних з виконанням ними своїх функцій, або надавати офіційну кореспонденцію і документи, що стосується їх функцій. Вони також не зобов'язані давати свідчення, що роз'яснюють законодавство акредитуючої держави, як експерти.

4. Компетентні органи влади держави перебування, які вимагають свідчення консульського службовця або працівника обслуговуючого персоналу, не повинні створювати перешкод у виконанні цією особою своїх службових обов'язків. Ці органи влади можуть, коли це є можливим, вислуховувати такі свідчення за місцем проживання цієї особи або у консульській установі, або приймати від неї письмові свідчення.