Ст. 36

Чинна редакція від 03.09.1992 · Конвенція набрав чинності 14.03.1995

Розділ IV. Пільги, привілеї та імунітети

Обов'язки давати свідчення

1. Консульська посадова особа не зобов'язана давати свідчення.

2. Консульські службовці і працівники обслуговуючого персоналу консульської установи можуть бути викликані давати свідчення як свідки у правових або адміністративних процедурах у державі перебування, за винятком випадків, передбачених у пункті 3 цієї статті, вони не можуть відмовлятися давати свідчення.

3. Консульські службовці і працівники обслуговуючого персоналу не можуть бути зобов'язані засвідчувати у зв'язку з виконанням їх функцій або надавати офіційну кореспонденцію, або документи, що стосуються цієї діяльності. Вони мають право засвідчувати як експерти стосовно законодавства акредитуючої держави, якщо глава консульської установи дає свою згоду. Проте вони мають право відмовитися засвідчувати як експерти.

4. Компетентні власті держави перебування, які вимагають свідчення будь-якого консульського службовця або працівника обслуговуючого персоналу, не повинні створювати перешкод у виконанні його службових обов'язків. Ці власті можуть, коли це є можливим, одержати ці свідчення за місцем проживання цієї особи, у приміщенні консульської установи, або прийняти від нього письмову заяву.