1. Акредитуюча держава видає главі консульської установи документ у формі консульського патенту або подібного документа, виданого для кожного призначення, який засвідчує його статус і зазначає, як загальне правило, його ім'я та прізвище, його ранг і клас, консульський округ і місцезнаходження консульської установи.
2. Акредитуюча держава через своє дипломатичне представництво чи іншим відповідним шляхом направляє Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент або подібний документ про призначення глави консульської установи.
3. За згодою держави перебування акредитуюча держава може замість консульського патенту або подібного документа надсилати державі перебування повідомлення, яке містить подробиці, зазначені у пункті 1 цієї Статті.
4. Глава консульської установи може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру чи аналогічний їй документ (дозвіл).
5. Держава, яка відмовляється видати екзекватуру, не зобов'язана пояснювати мотиви свого рішення акредитуючій державі.
6. Згідно з положеннями пунктів 7 і 8 цієї статті, глава консульської установи не приступає до виконання своїх обов'язків, поки він не одержав екзекватуру.
7. До видачі екзекватури глава консульської установи може тимчасово виконувати свої функції.
8. Як тільки глава консульської установи приступає, навіть тимчасово, до виконання своїх обов'язків, держава перебування негайно сповіщає органи влади консульського округу і вживає всіх необхідних заходів, щоб надати главі консульської установи можливість виконувати свої обов'язки і користуватися усіма правами, пільгами, привілеями і імунітетами, передбаченими цією Конвенцією.