1. При умові додержання положень пункту 2 цієї статті консульська службова особа чи співробітник консульства, якщо він не є громадянином держави перебування, не займається приватною діяльністю з метою здобуття прибутку в державі перебування, є постійною службовою особою репрезентованої держави, звільняється як приватна особа в державі перебування від усіх податків та інших подібних зборів усякого виду, що накладаються або справляються державою перебування, виплачувати які ця службова особа чи співробітник консульства були б в іншому разі повинні на законній підставі.
2. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються, однак, щодо:
a) податків на набуття, власність, володіння чи розпоряджання нерухомим майном, яке знаходиться в межах держави перебування;
b) податків на доходи, що здобуваються від інших джерел, а також у зв'язку з збільшенням активів у межах держави перебування, за винятком положень статті 23;
c) податків на угоди або документи, якими оформляються угоди, в тому числі державних пошлин, що накладаються або справляються у зв'язку з такими угодами;
d) податків на передачу майна в разі смерті, включаючи спадкове майно, за винятком положень статті 25.