1. Консульська службова особа чи співробітник консульства, який не є громадянином держави перебування, може в інтересах правосуддя на просьбу дати свідчення. При цьому, однак, він може відмовитися давати показання про обставини, що стосуються службової діяльності, а також давати показання як експерт по законодавству репрезентованої держави. Вжиття заходів з метою примусити консульську службову особу чи співробітника консульства давати показання або з'явитися для цієї мети в суд, а також притягнення його до відповідальності в разі відмови давати показання або нез'явлення в суд не допускаються.
2. В разі згоди консульської службової особи чи співробітника консульства дати свідчення, вживається всіх розумних заходів з метою уникнути перешкод у роботі консульства. У випадках, коли це є допустимим і можливим, усні чи письмові свідчення може бути дано в консульстві або на квартирі відповідної консульської службової особи чи співробітника консульства.
3. Співробітник консульства, на якого не поширюються положення пункту 1 цієї статті, може відмовитися давати свідчення про обставини, що стосуються службової діяльності.
4. Консульська службова особа чи співробітник консульства, даючи свідчення, може замість присяги дати запевнення.
5. Положення цієї статті відносяться як до судочинства, так і до провадження, здійснюваного адміністративними властями.
6. Положення пунктів 1, 3, 4 і 5 цієї статті відповідно застосовуються до членів сімей консульських службових осіб чи співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування.