1. В разі, якщо громадянин репрезентованої держави має право або претендує на частку в майні, яке залишилося в державі перебування після смерті особи будь-якого громадянства, і якщо він не знаходиться в державі перебування і не представлений іншим чином в цій державі, то консульська службова особа має право представляти інтереси такого громадянина в тій же мірі, як коли б він видав консульській службовій особі довіреність. Таке представництво припиняється з того моменту, як консульська службова особа одержить відомості про те, що даний громадянин захищає свої інтереси в державі перебування або особисто, або через відповідним чином призначену довірену особу.
2. Якщо громадянин репрезентованої держави, який не мав місця проживання в державі перебування, помер у цій державі під час поїздки, то консульська службова особа має право розпоряджатися грішми і речами, які належали померлому і які він мав для особистого користування, відповідно до законодавства держави перебування.
3. Якщо консульська службова особа здійснює права, передбачені цією статтею, щодо спадкового майна, то на неї в частині, що стосується здійснення цих прав, поширюється, незважаючи на положення статей 17 і 19, цивільна юрисдикція судів держави перебування.