1. Консульська службова особа в інтересах правосуддя, на просьбу суду, може дати свідчення. При цьому, однак, вона може відмовитись давати показання відносно того, що знаходиться в рамках її службової діяльності, а також давати показання як експерт по законодавству репрезентованої держави. Вжиття якихось заходів з метою примусити консульську службову особу давати показання або з'явитися для цієї мети в суд, а також притягнення її до відповідальності в разі відмовлення давати показання або нез'явлення в суд не допускаються.
2. В разі згоди консульської службової особи дати свідчення вживається всіх розумних заходів з метою уникнення перешкод у роботі консульської службової особи. У випадках, коли це є допустимим і можливим, усні чи письмові свідчення може бути дано в консульстві або на квартирі консульської службової особи.
3. Співробітник консульства може відмовитись давати свідчення відносно того, що стосується службової діяльності.
4. Консульська службова особа чи співробітник консульства, якщо він не є громадянином держави перебування, даючи свідчення, може замість присяги дати запевнення.
5. Положення цієї статті відносяться як до судочинства, так і до провадження, здійснюваного адміністративними властями.
6. Положення цієї статті відповідно застосовуються і до членів сімей консульських службових осіб чи співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування.