1. Консульські службові особи і співробітники консульства, а також члени їх сімей, що проживають разом з ними, звільняються в державі перебування від будь-яких податків і зборів, державних і місцевих.
2. Передбачені в пункті 1 цієї статті звільнення не застосовуються щодо:
a) непрямих податків, що включаються звичайно до ціни товарів або послуг;
b) податків і зборів на особисте нерухоме майно, що знаходиться в державі перебування;
c) податків і зборів на спадщину і набуття майна в державі перебування, за винятком випадків, передбачених статтею 37 цієї Конвенції;
d) податків і зборів на приватні доходи, одержувані від джерел у державі перебування, крім заробітної плати;
e) податків і зборів на угоди і документи, що стосуються цих угод, включаючи збори всіх видів, що накладаються або справляються в зв'язку з такими угодами;
f) плати за конкретні види обслуговування.
3. Працівники обслуговуючого персоналу звільняються від сплати всіх податків, що справляються державою перебування щодо заробітної плати, одержуваної ними за виконання службових обов'язків.
4. Члени персоналу консульства, що використовують приватний обслуговуючий персонал, доходи якого не звільняються в державі перебування від прибуткового податку, повинні поважати положення законодавства держави перебування, що стосуються порядку, сплати цими особами прибуткового податку.
5. Положення пунктів 1 і 3 цієї статті не поширюються на осіб, згаданих у статті 41 цієї Конвенції.