1. В разі смерті громадянина репрезентованої держави на території держави перебування, якщо померла особа не залишила на цій території якогось певного спадкоємця або виконавця заповіту, відповідні місцеві власті держави перебування по можливості в короткий строк інформують консульську службову особу.
2. Консульська службова особа може за розсудом відповідних юридичних властей і якщо це дозволяється відповідними діючими в державі перебування місцевими законами:
a) брати тимчасову опіку над особистою власністю, залишеною померлим громадянином репрезентованої держави, якщо померлий не залишив ні спадкоємця, ні виконавця заповіту, призначеного померлим для управління його рухомим майном в державі перебування, при умові, що таку тимчасову опіку має бути передано належним чином призначеному адміністраторові;
b) розпоряджатися майном померлого громадянина репрезентованої держави, який не залишив виконавця заповіту і після якого не залишилось спадкоємця в державі перебування, при умові, що в разі, коли консульську службову особу уповноважено управляти майном, то вона перестане здійснювати таке управління після призначення іншого адміністратора;
c) представляти інтереси громадянина репрезентованої держави щодо майна, залишеного в державі перебування померлою особою будь-якого громадянства, при умові, що такий громадянин не проживає в державі перебування, якщо й доти, поки такий громадянин не представлений іншим чином, при умові, однак, що ніщо при цьому не уповноважує консульську службову особу діяти як адвокат.
3. Якщо це не заборонено законом держави перебування, консульська службова особа може, за розсудом суду, установи або особи, яка розподіляє майно, одержувати для передачі громадянинові репрезентованої держави, не проживаючому в державі перебування, будь-які гроші чи майно, на котрі такий громадянин має право внаслідок смерті іншої особи, включаючи частки майна, платежі, проваджені на підставі законів про страхування робітників, пенсії і взагалі допомогу по соціальному страхуванню та виплати по страхових полісах.
Суд, установа або особа, яка розподіляє майно, можуть зажадати, щоб консульська службова особа виконувала умови, встановлені щодо: а) подання доручення або інших повноважень від такого громадянина, b) подання розумних доказів одержання таких грошей чи майна таким громадянином і с) повернення грошей чи майна в разі, якщо консульська службова особа не може подати такі докази.
4. а) Коли громадянин репрезентованої держави, який не мав постійного місця проживання в державі перебування, помер під час поїздки по території держави перебування, то консульська службова особа має право з метою збереження грошей і речей, що були при померлому, негайно взяти їх на зберігання.
b) Консульська службова особа має право відрахувати для розпоряджання згідно з відповідним законом про спадщину гроші або речі, які померлий громадянин, зазначений у підпункті "a" цього пункту, мав при собі для особистого користування. Проте всяке право відрахувати такі гроші та речі має відповідати положенням пунктів 2 і 3 цієї статті, за винятком випадків, коли законодавство держави перебування передбачає інше.
5. В тих випадках, коли консульська службова особа здійснює функції, передбачені в цій статті, на неї в частині, що стосується здійснення цих функцій, незважаючи на положення статей 18 і 19, поширюються закони та цивільна юрисдикція держави перебування.