1. Консульська службова особа і співробітник консульства не зобов'язані давати показання свідка.
2. В разі згоди репрезентованої держави на те, щоб консульська службова особа чи співробітник консульства дали показання свідка, вони можуть на просьбу дати такі показання.
3. Вжиття заходів з метою примусити консульську службову особу чи співробітника консульства давати свідчення перед судом або з'явитися для цієї мети в суд, а також притягнення їх до відповідальності в разі відмовлення давати свідчення або нез'явлення в суд не допускаються.
4. Співробітник консульства, на якого відповідно до статті 26 даної Конвенції не поширюються положення пунктів 1, 2 і 3 цієї статті, може відмовитися давати свідчення про обставини, що стосуються службової діяльності.
5. При застосуванні положення, передбаченого пунктом 2 цієї статті, буде вжито всіх розумних заходів, щоб уникнути перешкод в роботі консульства.
У випадках, коли це є допустимим і можливим, усні чи письмові свідчення може бути дано в консульстві або на квартирі відповідної консульської службової особи чи співробітника консульства.
6. Положення цієї статті стосуються як судочинства, так і провадження, здійснюваного адміністративними властями.
7. Положення цієї статті відповідно застосовуються до членів сімей консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними.