Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
( Офіційне тлумачення частини першої статті 140 див. в Рішеннях Конституційного Суду N 12-рп/2002 ( v012p710-02 ) від 18.06.2002, N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 )
Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
( Офіційне тлумачення положення частини другої статті 140 див. в Рішеннях Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003, N 9-рп/2005 ( v009p710-05 ) від 13.10.2005 )
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
( Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 140 див. в Рішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 )
Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.
( Офіційне тлумачення частини п'ятої статті 140 див. в Рішенні Конституційного Суду N 11-рп/2001 ( v011p710-01 ) від 13.07.2001 )
Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.