СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 06.01.98
(Витяг)
Вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 травня 1997 р. К. засуджено за ч. 1 ст. 75 КК ( 2001-05 ) на один рік позбавлення волі. На підставі ст. 43 КК до цього покарання повністю приєднано покарання, не відбуте за вироком у першій справі, й остаточно визначено К. покарання у вигляді двох років шести місяців позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму.
Цим самим вироком засуджено Б., щодо якого протест не приносився.
У касаційному порядку справа не розглядалась.
Як установив суд, 11 січня 1997 р. на ділянці прикордонної застави "Косино" Берегівського району Закарпатської області К. разом з Б. незаконно перетнув кордон України і потрапив на територію Угорщини.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про зміну вироку щодо К., зазначивши, що суд замість ч. 3 ст. 42 КК ( 2001-05 ) застосував ст. 43 цього Кодексу, а також невірно визначив режим відбування покарання засудженим - колонію суворого режиму замість виправно-трудової колонії посиленого режиму.
Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Правильно встановивши фактичні обставини справи й обгрунтовано визнавши К. винним у незаконному перетинанні державного кордону України та правильно кваліфікувавши його злочинні дії за ч. 1 ст. 75 КК ( 2001-05 ), суд допустив помилку при визначенні йому покарання за сукупністю злочинів, а також виду виправно-трудової установи.
Із матеріалів справи видно, що після винесення Берегівським районним судом 17 березня 1997 р. вироку щодо К., яким його було засуджено за ч. 2 ст. 206 КК ( 2002-05 ), було встановлено, що він винен ще й в іншому злочині, вчиненому 11 січня 1997 р., тобто до винесення вироку в першій справі. Тому суд повинен був призначити йому покарання за правилами, передбаченими ч. 3 ст. 42 КК, а не ст. 43 КК ( 2001-05 ).
Крім того, визначивши К. виправно-трудову колонію суворого режиму, суд не звернув уваги на те, що даний вид колонії згідно з ч. 4 ст. 25 КК ( 2001-05 ) призначається особам, які раніше відбували покарання. К. до цієї категорії засуджених не належить. Він вчинив злочини, один з яких є тяжким, а тому повинен відбувати покарання у колонії посиленого режиму.
Мотивів призначення виправно-трудової колонії суворого режиму у вироку не наведено.
Виходячи з наведеного судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест заступника Голови Верховного Суду України задовольнила, вирок Берегівського районного суду Закарпатської області щодо К. змінила, виключивши з нього посилання на застосування до засудженого ст. 43 КК ( 2001-05 ), і на підставі ч. 3 ст. 42 КК до покарання, призначеного К. за ч. 1 ст. 75 КК, частково приєднала покарання, не відбуте за вироком від 17 березня 1997 р., та визнала К. засудженим на два роки позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 1999 р.