8.4. Інші потенційні зіткнення інтересів
Як правило, представники музейних професій мають утримуватися від будь-якої діяльності, яка може розцінюватись як зіткнення інтересів. Професіоналам музейної справи, завдяки їхнім знанням, досвідові, контактам, часто пропонують різноманітну приватну роботу - консультування, викладання, написання статей, виступи на радіо й на телебаченні, до них також звертаються із проханням дати оцінку тих чи інших предметів. Навіть коли державні закони та умови наймання музейного працівника допускають подібну діяльність, з погляду широкого загалу, колег або керівництва це може призвести до зіткнення інтересів.
У таких ситуаціях слід ретельно дотримуватись усіх юридичних вимог та умов трудової угоди, а у випадку передбачуваного або назрілого конфлікту про це треба негайно доповісти відповідному членові керівного органу музею і вжити заходів до усунення можливого зіткнення інтересів.
Навіть якщо умови трудової угоди з музеєм дозволяють співробітникові займатися якоюсь позамузейною діяльністю і ризик зіткнення інтересів нібито відсутній, необхідно вжити заходів, аби ці зовнішні інтереси не відвертали співробітника від виконання ним його прямих обов'язків.
8.5. Визначення оригінальності, оцінка та незаконно придбані матеріали
Як зазначено вище в параграфі 7.2, професіоналів музейної справи слід заохочувати до того, щоби вони ділилися своїми професійними знаннями з колегами і з широким загалом.
Не слід, проте, видавати письмові свідоцтва про оригінальність і цінність предметів, висновки про грошову вартість предметів можуть робитися лише за офіційними запитами інших музеїв, а також компетентних правоохоронних, урядових та інших відповідальних органів.
Музейні працівники не повинні жодним чином визначати автентичність предметів, щодо яких може виникнути підозра, що вони нелегально або незаконно придбані, перевезені, вивезені чи ввезені з-за кордону.
Вважається надзвичайно неетичним для музею та осіб музейної професії підтримувати прямо чи опосередковано незаконну торгівлю природними та культурними цінностями (див. згаданий вище параграф 3.2); їм жодним чином не слід діяти так, щоб це могло розцінюватись як пряма чи опосередкована підтримка такої незаконної торгівлі. Якщо є підстави підозрювати, що йдеться про нелегальне провезення, ввезення або вивезення, про це слід повідомити компетентні органи влади.
8.6. Про непрофесійну поведінку
Кожен представник музейної професії повинен бути обізнаним із державними та місцевими законами і всіма умовами наймання, що стосуються недозволеної практики, і незаперечно має уникати ситуацій, в яких його поведінка - чи то справедливо, чи ні - може бути розцінена як негідна. Зокрема, ніхто зі співробітників музею не повинен брати подарунків, користуватися гостинністю чи будь-якими іншими формами винагороди від ділків, аукціоністів або інших осіб, що пропонуються ними за сприяння в купівлі або продажу музейних предметів.
Щоб не давати приводу підозрювати себе в корупції, музейний співробітник не повинен рекомендувати будь-якій з осіб, що входить до кола того чи іншого приватного ділка, аукціоніста тощо, а також не повинен купувати для себе особисто, за пільговими цінами речі в особи, з якою він сам або музей має професійні стосунки.
Кодекс професійної етики IKOM. Науково-методичний відділ музеєзнавства Національного музею історії України. - К., 1994.
Україна в міжнародно-правових відносинах, книга 2, Правова охорона культурних цінностей, Київ, Юрінком Інтер, 1997