У аналітичному обліку вирізняються такі види витрат і втрат щодо тари.
Витрати за тарою:
різниця між ціною прийманні і здавання на тару з-під плодоовочевої і масложирової продукції;
різниця між приймальною і здавальною ціною на мішкотару, витрати з експлуатації тари-обладнання;
амортизація багатооборотної тари;
відрахування до фонду преміювання;
інші витрати.
Втрати за тарою:
втрати при поверненні дерев'яної і картонної тари;
втрати при поверненні мішкотари;
втрати від списання тари;
інші втрати.
До витрат на тару відносять:
амортизацію (зношення) власної інвентарної тари і тари-обладнання;
витрати на ремонт власної інвентарної тари і тари-обладнання;
амортизацію багатооборотної заставної тари, відшкодовану постачальникам відповідно до умов постачання товарів;
витрати, пов'язані з ремонтом і природним зношенням тари-обладнання, в частині, відшкодованій постачальникам (власникам тари-обладнання);
витрати на перевезення, навантаження і вивантаження порожньої тари при поверненні її постачальникам або здавання тарозбиральним організаціям;
витрати на очищення і обробку (дезинфекцію) тари;
заробітну плату осіб, що не входять до облікового складу, залучених до виконання за трудовою угодою зазначених вантажно-розвантажувальних, ремонтних та інших робіт;
внески за тарифом на державне соціальне страхування;
відрахування профспілковим організаціям на культурно-масову і фізкультурну роботу у розмірі 0,15 % від заробітної плати цих осіб;
різницю між приймальною і здавальною ціною на мішки, вони здані за тією ж категорією, за якою були прийняті, чи на одну категорію нижче;
вартість тари, описаної через природне зношення;
відрахування для преміювання працівників за збирання і повернення промисловості тари за рахунок коштів підприємств торгівлі та громадського харчування;
інші плановані витрати на тару.
До втрат за тарою відносять:
втрати від зниження якості дерев'яної і картонної тари (різницю між ціною, за якою оплачено тару, що надійшла, і ціною, за якою прийнята постачальниками або тарозбиральними організаціями);
втрати від зниження якості мішків більш ніж на одну категорію;
вартість розбитої тари, що стала непридатною (за вирахуванням вартості матеріалів - деревини, дроту, цвяхів тощо);
інші втрати, спричинені безгосподарністю, недбалим поводженням з тарою.