Найбільш чутливими до захворювання на ВГС є райдужна форель, менше - кумжа. Спалахи ВГС відмічались і при культивуванні європейського харіуса, звичайної щуки та сига. У морській воді зареєстровані епізоотії у райдужної форелі і тюрбо, а також у молоді і плідників дикого тихоокеанського оселедця під час нересту.
У природних водоймах виявлено вірусоносійство у чавичі, кижуча, атлантичного та сталевоголових лососей, тихоокеанської та атлантичної тріски, європейського вугра та іспанського барбуса.
Відмічаються значні індивідуальні та міжпопуляційні коливання сприйнятливості риби до захворювання на ВГС. До хвороби сприйнятлива риба різного віку - від цьоголіток (форель у віці більше 4 тижнів) до дворічок (райдужна форель) і трирічок (калкан великий або тюрбо) товарною масою від 200 до 700 грамів. Мальки та ремонтно-маточне стадо більш стійкі до захворювання.