1. Для цілей застосування статті 56 Директиви 2006/112/ЄС, тривалість безперервного володіння або використання транспортного засобу, що є предметом винаймання, визначають на основі договору між залученими сторонами.
Договір слугує припущенням, яке може бути відхилене будь-якими фактичними та юридичними засобами, для встановлення фактичної тривалості безперервного володіння або використання.
Факт перевищення договірного періоду короткострокового винаймання в розумінні статті 56 Директиви 2006/112/ЄС у зв'язку з форс-мажорними обставинами не впливає на визначення тривалості безперервного володіння або використання транспортного засобу.
2. Якщо винаймання того самого транспортного засобу охоплено послідовними договорами між тими самими сторонами, його тривалість дорівнює тривалості безперервного володіння або використання транспортного засобу, передбаченої договорами в цілому.
Для цілей застосування першого підпараграфа, договір і його продовження вважають послідовними договорами.
Однак, до уваги не беруть тривалість короткострокового договору винаймання або договорів, які передують договору, що його вважають довгостроковим договором винаймання, за умови відсутності недобросовісної практики.
3. За умови відсутності недобросовісної практики, послідовні договори між тими самими сторонами щодо різних транспортних засобів не вважають послідовними договорами для цілей параграфа 2.