Порядок надання спеціальних дозволів на використання продуктів і речовин у окремих регіонах третіх країн
1. Якщо установа контролю або орган контролю, що визнано відповідно до статті 46(1) Регламенту (ЄС) 2018/848, вважає, що потрібно надати спеціальний дозвіл на використання певного продукту або речовини в певному регіоні за межами Союзу у зв’язку з особливими умовами, визначеними у статті 45(2) згаданого Регламенту, вона/він може звернутися до Комісії з запитом на проведення оцінювання. З цією метою установа контролю або орган контролю надсилає Комісії досьє з описом відповідного продукту або речовини та з обґрунтуванням причин такого спеціального дозволу, та з поясненням, чому продукти й речовини, дозволені згідно з цим Регламентом, не підходять для застосування у зв’язку з особливими умовами у відповідному регіоні. Установа контролю або орган контролю забезпечує, щоб досьє можна було оприлюднити з дотриманням законодавства Союзу і національного законодавства держав-членів щодо захисту даних.
2. Комісія надсилає державам-членам запит, зазначений у параграфі 1, і оприлюднює всі подібні запити.
3. Комісія проводить аналіз досьє, зазначеного у параграфі 1. Комісія надає дозвіл на використання продукту або речовини у світлі особливих умов, зазначених у досьє, тільки якщо в результаті аналізу в цілому зроблений висновок, що:
(a) такий спеціальний дозвіл виправданий у відповідному регіоні;
(b) описаний у досьє продукт або речовина відповідає принципам, сформульованим у главі II, критеріям, визначеним у статті 24(3), і умовам, визначеним у статті 24(5) Регламенту (ЄС) 2018/848; і
(c) використання такого продукту або речовини узгоджується з відповідними положеннями законодавства Союзу, зокрема в тому що стосується діючих речовин, які містяться в засобах захисту рослин, з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 396/2005 ( - 17).
Дозволений продукт або речовину включають в додаток VI до цього Регламенту.
4. Після завершення дворічного періоду, зазначеного у статті 45(2) Регламенту (ЄС) 2018/848, такий дозвіл автоматично продовжується на наступні два роки, за умови, що не доступні жодні нові елементи, і жодна держава-член або установа контролю чи орган контролю, визнані відповідно до статті 46(1) Регламенту (ЄС) 2018/848, не висунули заперечень з обґрунтуванням необхідності переглянути висновок Комісії, зазначений у параграфі 3.