Щорічна верифікація
1. Щорічна верифікація, яку проводить компетентний орган або органи контролю, згадані у статті 90(3) Регламенту (ЄС) № 1306/2013, передбачає:
(a) тестування органолептичних властивостей та аналітичне тестування продуктів із назвою місця походження;
(b) або лише аналітичне тестування, або і тестування органолептичних властивостей, і аналітичне тестування продуктів із географічним зазначенням;
(c) перевірку відповідності решті умов, визначених у специфікації продукту.
Річну верифікацію виконують у державі-члені, в якій відбувається виробництво відповідно до специфікації продукту, з використанням одного чи декількох із зазначених нижче методів:
(a) шляхом проведення вибіркових перевірок на основі результатів аналізу ризиків;
(b) шляхом відбору зразків;
(c) шляхом проведення систематичних перевірок.
Якщо держави-члени вирішують проводити вибіркові перевірки, згадані в пункті (а) другого підпараграфа, вони повинні вибрати мінімальну кількість операторів, які повинні підлягати таким перевіркам.
Якщо держави-члени вирішують проводити відбір зразків, згаданий у пункті (b) другого підпараграфа, вони повинні забезпечити, щоб за кількістю, характером і частотою контролю відбір зразків був репрезентативним для всього відповідного демаркованого географічного району та відповідав обсягу продуктів сектору вина, які реалізують або утримують для подальшої реалізації.
2. Тестування, зазначене в пунктах (a) та (b) першого підпараграфа параграфа 1, виконують на анонімних зразках, і таке тестування має на меті продемонструвати, що протестований продукт відповідає характеристикам і властивостям, описаним у специфікації продукту для відповідної назви місця походження або відповідного географічного зазначення.
Таке тестування виконують на етапі процесу виробництва, а також, у відповідних випадках, на етапі пакування. Кожен взятий зразок повинен бути репрезентативним для відповідних вин, утримуваних оператором.
3. Для перевірки відповідності специфікації продукту, згаданої в пункті (c) першого підпараграфа параграфа 1, орган контролю повинен:
(a) провести виїзну перевірку на об’єкті операторів, щоб перевірити, що оператори власне здатні дотримуватися умов, установлених у специфікації продукту;
(b) провести перевірку продуктів на будь-якому етапі процесу виробництва та, відповідних випадках, на етапі пакування на основі плану інспектування, який охоплює кожен етап виробництва продукту, який заздалегідь розроблено органом контролю та про який відомо операторам.
4. Річна верифікація повинна забезпечувати, щоб продукт не користувався охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, яка/яке його стосуються, крім випадків, коли:
(a) результати тестування, згаданого в пунктах (a) та (b) першого підпараграфа параграфа 1 та в параграфі 2, доводять, що відповідний продукт відповідає умовам, визначеним у специфікації продукту, та має всі відповідні характеристики відповідної назви місця походження або відповідного географічного зазначення;
(b) перевірки, виконані відповідно до параграфа 3, підтверджують, що дотримані решта умов, перерахованих у специфікації продукту.
5. У випадку охоронюваної транскордонної назви місця походження або охоронюваного транскордонного географічного зазначення верифікацію може виконувати орган контролю будь-якої відповідної держави-члена.
6. Будь-який продукт, який не відповідає умовам, визначеним у параграфах 1-5, може бути введений в обіг, але без відповідної назви місця походження або відповідного географічного зазначення, за умови виконання решти правових вимог.
7. Як відступ від параграфа 1 річну верифікацію можуть виконувати на етапі пакування продукту на території держави-члена, яка не є державою-членом виробництва, і в такому випадку застосовується стаття 43 Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273.
Компетентні органи або органи контролю різних держав-членів, які є відповідальними за виконання перевірок охоронюваних назв місця походження або охоронюваних географічних зазначень, повинні співпрацювати, зокрема, щоб забезпечити, щоб, стосовно обов’язків щодо пакування, оператори, які мають осідок у державі-члені, яка не є державою-членом виробництва вина, найменування якого зареєстровано як охоронювана назва місця походження або охоронюване географічне зазначення, дотримувалися обов’язків щодо контролю, визначених у специфікації відповідного продукту.
8. Параграфи 1-5 застосовують до вин, що перебувають під перехідною національною охороною відповідно до статті 8 Делегованого регламенту (ЄС) 2019/33.