Вторинний репозиторій
1. Необхідно створити єдиний вторинний репозиторій, який містить копію всіх даних, що зберігаються у системі первинних репозиторіїв. Оператор зазначеного вторинного репозиторію повинен бути призначений з числа надавачів послуг первинних репозиторіїв відповідно до процедури, встановленої в частині B додатка I.
2. Вторинний репозиторій повинен передбачати графічний та неграфічний інтерфейси користувача для надання змоги державам-членам та Комісії отримувати доступ до даних, які зберігають у системі репозиторіїв, та шукати такі дані з використанням усіх загальнодоступних пошукових функцій бази даних, зокрема шляхом дистанційного виконання таких операцій:
(a) виправлення будь-якої інформації щодо одного або більш ніж одного унікального ідентифікатора, включно з порівнянням та перехресною перевіркою певної кількості унікальних ідентифікаторів та пов'язаної інформації, зокрема їх розташування у ланцюгу постачання;
(b) створення переліків та статистичних даних, як-от кількісних даних щодо запасів та надходження/ вивезення виробів, пов’язаних із одним або більш ніж одним елементом звітної інформації, зазначеної в полях даних у додатку II;
(c) ідентифікація усіх тютюнових виробів, інформацію про які суб’єкт господарювання передає до системи, зокрема виробів, про які повідомлено як про вилучені, виведені з обігу, вкрадені, зниклі, або такі, які запланували знищити.
3. Інтерфейси користувача, згадані у параграфі 2, повинні надавати змогу кожній державі-члену та Комісії визначати індивідуальні правила для:
(a) автоматичного повідомлення на підставах винятків та конкретних подій, що підлягають звітуванню, як-от раптові коливання або порушення торгівлі, спроби ввести в систему дубльовані унікальні ідентифікатори, деактивація ідентифікаторів, зазначена в статтях 15(4), 17(4) та 19(4), або випадки, коли суб’єкти господарювання повідомляють про певний виріб як про вкрадений або зниклий;
(b) отримання періодичних звітів, що спираються на будь-яке поєднання елементів звітної інформації, зазначеної в полях даних у додатку II.
4. Автоматичні повідомлення та періодичні звіти, зазначені у параграфі 3, необхідно пересилати на адреси отримувачів, зазначені державами-членами та Комісією, як-от індивідуальні адреси електронної пошти та або адреси інтернет-протоколів (IP), що належать зовнішнім системам, які використовують або якими управляють органи або Комісія.
5. Інтерфейси користувача, згадані у параграфі 2, повинні надавати змогу державам-членам та Комісії дистанційно під'єднуватися до даних, які зберігають у системі репозиторіїв, за допомогою аналітичного програмного забезпечення на власний вибір.
6. Мовами інтерфейсів користувачів, згаданих у параграфі 2, повинні бути офіційні мови Союзу.
7. Загальний час реагування репозиторію на будь-який здійснений пошуковий запит або тригер для повідомлень, без урахування швидкості інтернет-під’єднання кінцевого користувача, повинен становити не більше ніж 5 секунд для даних, які зберігають менше ніж 2 роки, та не більше ніж 10 секунд для даних, які зберігають 2 роки та більше, щонайменше для 99 % від усіх пошукових запитів та автоматичних повідомлень, передбачених у параграфах 2 та 3.
8. Загальна кількість часу від надходження даних про звітний процес та доступністю таких даних через графічні та неграфічні інтерфейси у первинних та вторинних репозиторіях повинна складати не більше ніж 60 секунд для щонайменше 99 % від усіх процесів передавання даних.
9. Репозиторій повинен передбачати можливість отримання, зберігання та надання доступу до пласких офлайн-файлів з метою оновлення засобів верифікації, використовуваних державами-членами для офлайн-декодування унікальних ідентифікаторів.
10. Надавач вторинного репозиторію повинен створити та утримувати реєстр інформації, яку йому передають відповідно до статті 20(3). Запис інформації, яку зберігають у зазначеному реєстрі, повинен зберігатися упродовж усього періоду функціонування системи відстеження.
11. Держави-члени та Комісія повинні зберігати за собою право укладати додаткові угоди про рівень обслуговування із надавачем вторинного репозиторію з метою наймання останнього для надання додаткових послуг, не передбачених цим Регламентом. Надавач вторинного репозиторію може стягувати пропорційну плату за надання таких додаткових послуг.
12. Послуги, пов’язані з репозиторіями, які надають державам-членам та Комісії відповідно до цієї статті, повинні бути сумісними з Регламентом (ЄС) № 910/2014, зокрема передбачати використання рішень із можливістю повторного використання, надані як структурні блоки у телекомунікаційному секторі механізму «З’єднання Європи» (Connecting Europe Facility).