Втрати та особисте або сімейне споживання
1. Держави-члени повинні визначити максимально допустимий відсоток втрат у результаті випаровування під час зберігання на складі, переробних операцій або в разі зміни категорії продукту.
2. Володілець реєстру повинен звітувати про втрати в письмовій формі протягом строку, встановленого державами-членами, перед компетентним органом для відповідної території, якщо фактичні втрати перевищують:
(a) під час перевезення - допустимі відхилення, зазначені в пункті 2.1(d) частини B додатка V до Делегованого регламенту (ЄС) 2018/273; та
(b) у випадках, згаданих у першому параграфі, - максимальний відсоток, встановлений державами-членами.
Компетентний орган, згаданий у першому підпараграфі, повинен вживати необхідних заходів для розслідування випадків таких втрат.
3. Держави-члени повинні визначити, яким чином вносити до реєстру дані щодо:
(a) особистого споживання виробником та його сім’єю;
(b) будь-яких випадкових змін в об’ємі продуктів.