Національний орган з акредитації
1. Завдання, пов’язані з акредитацією відповідно до цього Регламенту, виконуються національними органами з акредитації, призначеними відповідно до статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 765/2008.
2. Якщо держава-член вирішить дозволяти сертифікацію верифікаторів, які є фізичними особами, завдання, пов’язані з сертифікацією таких верифікаторів, згідно з цим Регламентом покладаються на національний орган, який не є національним органом з акредитації, призначеним відповідно до статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 765/2008.
3. Якщо держава-член вирішить використовувати варіант, встановлений у параграфі 2, вона повинна гарантувати, що відповідний національний орган відповідає вимогам цього Регламенту, у тому числі тим, які встановлені у статті 71 цього Регламенту, і надати необхідні документальні докази відповідно до статті 5(2) Регламенту (ЄС) № 765/2008.
4. Національний орган з акредитації повинен бути членом органу, визнаного згідно зі статтею 14 зазначеного Регламенту (ЄС) № 765/2008.
5. Якщо органи публічної влади не проводять акредитацію безпосередньо, держава-член довіряє своєму національному органу з акредитації проведення акредитації як діяльності органу публічної влади, й офіційно визнає його.
6. Для цілей цього Регламенту національний орган з акредитації повинен здійснювати свої функції відповідно до вимог, визначених у гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку III.