Загальні положення щодо заяви про походження
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Заява про походження може бути складена під час вивезення до Союзу або тоді, коли вивезення до Союзу забезпечено.
Якщо відповідні продукти вважають такими, що походять із країни-бенефіціара вивозу або іншої країни-бенефіціара відповідно до другого підпараграфа статті 55(4) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 або другого підпараграфа статті 55(6) цього Регламенту, заява про походження повинна бути складена експортером у країні-бенефіціарі вивозу.
2. Заява про походження може бути також складена після вивезення («заява зі зворотною дією в часі») відповідних продуктів. Така заява про походження зі зворотною дією в часі є прийнятною, якщо її пред’явлено митним органам у державі-члені подання митної декларації для випуску для вільного обігу не пізніше 2 років після ввезення.
Якщо поділ відправлення здійснюється відповідно до статті 43 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 і дотримано зазначений у першому підпараграфі 2-річний строк, заява про походження може бути складена зі зворотною дією в часі експортером країни вивозу продуктів. Це положення застосовується mutatis mutandis , якщо ділення відправлення здійснюється в іншій країні-бенефіціарі або в Норвегії, Швейцарії або Туреччині.
3. Заява про походження повинна бути надана експортером його клієнту в Союзі та повинна містити дані, визначені в додатку 22-07. Вона повинна бути складена англійською, французькою чи іспанською мовами.
Вона може бути складена на будь-якому комерційному документі, що дозволяє ідентифікувати відповідного експортера та відповідні товари.
4. Параграфи 1-3 повинні застосовуватися mutatis mutandis до заяв про походження, складених в Союзі задля двосторонньої кумуляції.