Спеціальна процедура щодо права бути почутим
(Стаття 22(6) Кодексу)
1. Митні органи можуть надіслати повідомлення, зазначене в першому підпараграфі статті 22(6) Кодексу, в рамках процесу перевірки чи контролю, якщо вони мають намір ухвалити рішення на підставі будь-чого зі вказаного нижче:
(a) результатів перевірки, проведеної після пред’явлення товарів;
(b) результатів перевірки митної декларації відповідно до статті 191 Кодексу;
(c) результатів контролю після випуску товарів відповідно до статті 48 Кодексу, якщо товари все ще перебувають під митним наглядом;
(d) результатів перевірки підтвердження митного статусу товарів Союзу або, у відповідних випадках, результатів перевірки заяви про реєстрацію такого підтвердження або про візування такого підтвердження;
(e) надання митними органами підтвердження походження;
(f) результатів контролю товарів, щодо яких не подано загальної декларації, декларації тимчасового зберігання, декларації зворотного вивозу або митної декларації.
2. Якщо повідомлення надіслано згідно з параграфом 1, відповідна особа може:
(a) негайно висловити свою точку зору в той самий спосіб, що і спосіб, використаний для повідомлення відповідно до статті 9 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446; або
(b) вимагати надання повідомлення відповідно до статті 8, за винятком випадків, зазначених у параграфі 1(f).
Митні органи повинні повідомити відповідну особу про ці два варіанти.
3. Якщо митні органи ухвалять рішення, що має несприятливі наслідки для відповідної особи, вони повинні записати, чи ця особа висловила свою точку зору відповідно до параграфа 2(a).
Підсекція 2
Рішення, ухвалені за заявою