Надання дозволу для схваленого експортера
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Якщо Союз має преференційну угоду з третьою країною, що передбачає, що підтвердження походження повинне бути у формі декларації на рахунку-фактурі або декларації про походження, складеної схваленим експортером, експортери та повторні вантажовідправники, що мають осідок на митній території Союзу, можуть подавати заяву на отримання дозволу схваленого експортера задля складання та заміни цих декларацій.
2. Статті 11(1)(d), 16, 17 та 18 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 щодо умов прийому заяв та призупинення дії рішень і статті 10 та 15 цього Регламенту щодо використання електронних засобів обміну та зберігання інформації та скасування позитивних рішень щодо заяв та рішень не застосовуються до рішень стосовно дозволів схваленого експортера.
3. Дозволи схваленого експортера необхідно надавати лише особам, що виконують умови, викладені в положеннях про походження, що містяться або в угодах, що їх Союз уклав із деякими країнами або територіями, які не є частиною митної території Союзу, або в заходах, ухвалених Союзом односторонньо стосовно таких країн чи територій.
4. Митні органи повинні надати схваленому експортеру номер митного дозволу, що повинен з’явитися на підтвердженнях преференційного походження. Номер митного дозволу повинен починатися з ISO 3166-1-alpha-2 коду держави-члена, яка видає дозвіл.
5. Комісія повинна надати відповідним третім країнам адреси митних органів, відповідальних за перевірку підтверджень преференційного походження, складених схваленими експортерами.
6. Якщо застосовна преференційна угода не конкретизує форму декларацій на рахунку-фактурі чи декларацій про походження, такі декларації складаються відповідно до форми, викладеної в ДОДАТОК 22-13.
7. Якщо застосовна преференційна угода не конкретизує вартісний поріг, до якого експортер, що не є схваленим експортером може скласти декларацію на рахунку-фактурі або декларацію про походження, вартісний поріг повинен становити 6000 євро для кожного відправлення.