Електронна система щодо ВТІ
(Статті 16(1) та 23(5) Кодексу)
1. Для обміну та зберігання інформації стосовно заяв та рішень щодо ВТІ або щодо будь-якої наступної події, що може вплинути на первісну заяву або рішення, повинна використовуватись електронна система, створена для таких цілей відповідно до статті 16(1) Кодексу.
Компетентний митний орган надає доступ до інформації через цю систему невідкладно і щонайпізніше протягом 7 днів після того, як вона стала йому відома.
2. На додаток до інформації, зазначеної в параграфі 1:
(a) нагляд відповідно до статті 55 цього Регламенту повинен включати дані, що мають значення для моніторингу використання рішень щодо ВТІ;
(b) митний орган, що отримав заяву та ухвалив рішення щодо ВТІ, повинен надати повідомлення через згадану в параграфі 1 систему, якщо дію рішення щодо ВТІ збережено, із зазначенням кінцевої дати строку збереження дії та кількості товарів, на які поширюється такий строк.
3. Комісія повинна регулярно повідомляти державам-членам результати моніторингу, зазначеного в пункті (a) параграфа 2, для сприяння моніторингу митними органами виконання зобов’язань, що виникають на підставі ВТІ.
4. Гармонізований інтерфейс ЄС для трейдерів, створений Комісією та державами-членами за погодженням одна з одною, повинен використовуватися для обміну інформацією про заяви та рішення щодо ВТІ.
5. Під час опрацювання заяви на ухвалення рішення щодо ВТІ митні органи повинні вказувати статус заяви в системі, згаданій у параграфі 1.
6. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, до дати модернізації згаданої в ньому системи згідно з додатком до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС держави-члени повинні використовувати центральну базу даних Комісії, створену відповідно до статті 8(3) Регламенту Комісії (ЄЕС) № 2454/93 ( - 4).
7. До дати впровадження першого етапу модернізації системи, згаданої в параграфі 1 цієї статті, та системи, згаданої в статті 56 цього Регламенту, митні органи повинні проводити моніторинг використання рішень щодо ВТІ під час здійснення митного контролю або контролю після випуску товарів відповідно до статей 46 та 48 Кодексу. Як відступ від параграфа 3 цієї статті, до дати впровадження Комісія не зобов’язана повідомляти держави-члени про результати моніторингу, зазначеного в пункті (a) параграфа 2 цієї статті.