Зобов’язання компетентних органів щодо перевірок походження після дати застосування системи зареєстрованих експортерів
(Стаття 64(1) Кодексу)
1. Для цілей забезпечення виконання правил щодо статусу походження продуктів компетентні органи країни-бенефіціара повинні здійснювати:
(a) перевірки статусу походження продуктів за запитом митних органів держав-членів;
(b) регулярні перевірки експортерів за власною ініціативою.
Перший підпараграф застосовується mutatis mutandis до запитів, надісланих до органів Норвегії або Швейцарії для перевірки замінних сертифікатів про походження, складених на їхній території задля того, щоб просити ці органи надалі співпрацювати із компетентними органами країни-бенефіціара.
Розширена кумуляція повинна бути дозволена лише відповідно до статті 56 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, якщо країна, що з нею Союз має чинну угоду про вільну торгівлю, погодилася надавати країні-бенефіціару підтримку у справах адміністративної співпраці на таких самих засадах, що і митним органам держав-членів згідно з відповідними положеннями відповідної угоди про вільну торгівлю.
2. Перевірки, зазначені в пункті (b) параграфа 1, повинні забезпечити безперервне виконання експортерами їхніх зобов’язань. Вони повинні проводитися через інтервали, визначені на основі відповідних критеріїв аналізу ризиків. Для цієї цілі компетентні органи країн-бенефіціарів повинні вимагати від експортерів надання копій або списку складених ними заяв про походження.
3. Компетентні органи країн-бенефіціарів мають право вимагати надання будь-яких доказів або проводити будь-яку перевірку бухгалтерської звітності експортера та, у відповідних випадках, бухгалтерської звітності виробників, що постачають йому, в тому числі в приміщеннях, або проводити будь-яку іншу перевірку, що вважається доцільною.