Державне повітряне судно
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб не пізніше 7 грудня 2020 року державні повітряні судна відповідали пункту (a) статті 5(5).
2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб не пізніше 7 грудня 2020 року державні повітряні судна транспортного типу відповідали пункту (c) статті 5(5).
3. Держави-члени повинні повідомити Комісії не пізніше 1 січня 2019 року список державних повітряних суден, які не можуть бути обладнані прийомовідповідачами вторинного оглядового радіолокатора, які відповідали б вимогам, визначеним у частині A додатка II, разом із обґрунтуванням причин їх недообладнання.
Держави-члени повинні повідомити Комісії не пізніше 1 січня 2019 року список державних повітряних суден транспортного типу з максимальною сертифікованою злітною масою понад 5700 кг або з функціональною можливістю розвивати максимальну крейсерську істинну повітряну швидкість більше 250 вузлів, які не можуть бути обладнані прийомовідповідачами вторинного оглядового радіолокатора, які відповідали б вимогам, визначеним у частині B і частині C додатка II, разом з обґрунтуванням причин їх недообладнання.
Обґрунтування такого недообладнання повинне бути одним із таких:
(a) вагомі технічні причини;
(b) державні повітряні судна, які експлуатують відповідно до статті 2(2), які будуть виведені з експлуатації не пізніше 1 січня 2024 року;
(c) закупівельні обмеження.
4. Якщо державне повітряне судно не може бути обладнане прийомовідповідачем вторинного оглядового радіолокатора, як вказано в пунктах 1 або 2, з причини, визначеної в пункті (c) параграфа 3, держави-члени повинні включити в обґрунтування своїх планів закупівель стосовно таких повітряних суден.
5. Провайдери обслуговування повітряного руху повинні забезпечити, щоб державні повітряні судна, визначені в параграфі 3, могли бути прийняті за умови, що вони можуть отримати безпечне обслуговування в межах пропускної спроможності системи організації повітряного руху.
6. Держави-члени повинні опублікувати процедури обслуговування державних повітряних суден, які не обладнані відповідно до параграфів 1 або 2, в національному збірнику аеронавігаційної інформації.
7. Провайдери обслуговування повітряного руху повинні щорічно повідомляти державу-член, яка їх призначила, свої плани щодо обслуговування державних повітряних суден, які не обладнані відповідно до параграфів 1 або 2. Такі плани повинні складатися з урахуванням лімітів пропускної спроможності, пов’язаних із процедурами, зазначеними в параграфі 6.
8. Для державних повітряних суден, на яких функціональна можливість прийомовідповідачів відповідати вимогам параграфів 1 і 2 тимчасово не працює, держави-члени мають право дозволити експлуатувати таке повітряне судно в повітряному просторі Єдиного європейського неба протягом максимум 3 днів поспіль.