Ізоляція (локалізація)
1. Якщо щорічні обстеження вразливих рослин та вектора, як визначено в пункті 6 додатка І, вказують на присутність ССН на демаркованій території протягом принаймні чотирьох років поспіль, а досвід показує, що в такій ситуації неможливо викорінити ССН, відповідна держава-член може натомість ухвалити рішення стримувати поширення ССН у межах такої зони.
Однак відповідні держави-члени можуть до закінчення такого періоду ухвалити рішення про стримування поширення ССН замість її викорінення, якщо діаметр зараженої зони перевищує 20 км, є доказ присутності ССН в усій зараженій зоні, а досвід показує, що в такій ситуації неможливо викорінити ССН у межах такої зони.
Заходів з ізоляції (локалізації) вживають відповідно до положень, визначених у додатку II.
2. Якщо держава-член вирішує застосовувати інструменти з ізоляції (локалізації) замість інструментів із викорінення відповідно до параграфа 1, така держава-член повідомляє про таке рішення Комісію із зазначенням причин.
У випадку застосування другого підпараграфа параграфа 1, Комісія проводить розслідування в такій державі-члені для перевірки виконання умов, передбачених у зазначеному підпараграфі.
3. Демарковані території, що підлягають заходам з ізоляції (локалізації) відповідно до параграфа 1, позначають як такі в списку, зазначеному в статті 5(7). Держава-член може застосовувати інструменти з ізоляції (локалізації) лише на демаркованих територіях, які позначені в такому списку як такі, що підлягають ізоляції (локалізації) ССН.
4. Держави-члени забезпечують вжиття зазначених у параграфі 1 заходів технічно кваліфікованим персоналом відповідальних офіційних органів або іншими технічно кваліфікованими особами, які діють під наглядом відповідальних офіційних органів.