Міждержавні повідомлення
1. Відповідно до цієї статті держава - учасниця цього Протоколу може будь-коли заявити, що вона визнає компетенцію Комітету отримувати й розглядати повідомлення про те, що якась держава-учасниця стверджує, що інша держава-учасниця не виконує своїх зобов'язань за цим Пактом ( 995_042 ). Повідомлення, передбачувані цією статтею, можуть прийматися та розглядатися лише в тому випадку, якщо вони подані державою-учасницею, яка зробила заяву про визнання для себе компетенції Комітету. Комітет не приймає жодних повідомлень, якщо вони стосуються держави-учасниці, яка не зробила такої заяви. Повідомлення, отримані згідно із цією статтею, розглядаються відповідно до такої процедури:
a) якщо якась держава - учасниця цього Протоколу вважає, що інша держава-учасниця не виконує своїх зобов'язань за Пактом ( 995_042 ), то вона може письмовим повідомленням довести це питання до відома зазначеної держави-учасниці. Держава-учасниця може також інформувати Комітет стосовно цього питання. Протягом трьох місяців після отримання повідомлення держава, яка його отримує, подає державі, яка надіслала повідомлення, пояснення чи будь-яку іншу заяву в письмовому вигляді з роз'ясненнями із цього питання, де повинне міститись, наскільки це можливо і доцільно, зазначення внутрішніх процедур і засобів правового захисту, які застосовано, застосовуються або доступні стосовно цього питання;
b) якщо питання не вирішене так, щоб воно задовольняло обидві відповідні держави-учасниці, протягом шести місяців після отримання державою, яка отримує, початкового повідомлення, кожна із цих держав має право передати питання до Комітету шляхом повідомлення Комітету й іншої держави;
c) Комітет розглядає передане йому питання тільки після того, як він упевниться, що всі наявні внутрішні засоби правового захисту було застосовано й вичерпано стосовно цього питання. Це правило не діє в тих випадках, коли застосування цих засобів невиправдано затягується;
d) з дотриманням положень підпункту "c" цього пункту Комітет надає свої добрі послуги відповідним державам-учасницям для цілей дружнього врегулювання на основі поваги до зобов'язань, закріплених у Пакті ( 995_042 );
e) під час розгляду повідомлень, передбачених цією статтею, Комітет проводить закриті засідання;
f) стосовно будь-якого переданого на його розгляд питання відповідно до підпункту "b" цього пункту Комітет може звернутися до відповідних держав-учасниць, згаданих у підпункті "b", з проханням надати будь-яку інформацію, яка стосується справи;
g) відповідні держави-учасниці, згадані в підпункті "b" цього пункту, мають право бути представленими під час розгляду питання Комітетом і робити подання усно та (або) письмово;
h) після отримання повідомлення відповідно до підпункту "b" цього пункту Комітет з належною оперативністю подає доповідь:
i) якщо досягається врегулювання в рамках положень підпункту "d" цього пункту, Комітет обмежується у своїй доповіді коротким викладом фактів і досягнутого врегулювання;
ii) якщо врегулювання в рамках положень підпункту "d" не досягнуто, Комітет у своїй доповіді викладає відповідні факти, що стосуються питання, яке виникло між відповідними державами-учасницями. Письмові подання та запис усних подань, зроблених відповідними державами-учасницями, додаються до доповіді. Комітет може також повідомляти лише відповідним державам-учасницям будь-які думки, які він може вважати такими, що стосуються питання, яке виникло між ними.
У будь-якому разі доповідь перепроваджується відповідним державам-учасницям.
2. Заява відповідно до пункту 1 цієї статті здається на зберігання державами-учасницями Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй, який перепроваджує її копії іншим державам-учасницям. Заява може бути відкликана будь-коли шляхом повідомлення Генерального секретаря. Таке відкликання не перешкоджає розглядові будь-якого питання, яке є предметом повідомлення, уже перепровадженого відповідно до цієї статті; жодні подальші повідомлення не будуть прийматися за цією статтею від будь-якої держави-учасниці після отримання Генеральним секретарем повідомлення про відкликання заяви, якщо тільки відповідна держава-учасниця не зробила нової заяви.