1. Ця Директива застосовується щодо претензій найманих працівників, які виникають із трудових договорів або трудових відносин та мають місце щодо роботодавців у випадку їх неплатоспроможності у значенні статті 2(1).
2. Держави-члени можуть, як виняток, виключити претензії окремих категорій найманих працівників зі сфери застосування цієї Директиви з огляду на існування інших форм гарантій, якщо встановлено, що вони пропонують відповідним особам ступінь захисту, еквівалентний тому, що забезпечується цією Директивою.
3. Якщо таке положення вже застосовується в їхньому національному законодавстві, держави-члени можуть продовжувати виключати зі сфери застосування цієї Директиви:
a) хатніх робітників, найнятих для роботи фізичною особою;
b) риболовів, які мають право на частку в прибутку.