1. Покриття, передбачене у статті 4(1), (3) та (4), застосовується до сукупного обсягу вимог інвестора в одній інвестиційній фірмі відповідно до положень цієї Директиви незалежно від кількості рахунків, валюти та розташування у Співтоваристві.
Однак, держави-члени можуть передбачити виключення з покриття чи менше покриття для коштів у валютах, інших ніж валюти держав-членів та ЕКЮ. Ця опція не застосовується до інструментів.
2. При обчисленні покриття, передбаченого у статті 4(1), (3) та (4), до уваги береться частка кожного інвестора у спільному інвестиційному бізнесі.
За відсутності спеціальних положень, вимоги повинні бути розділені між інвесторами порівну.
Держави-члени можуть передбачити, що вимоги щодо спільного інвестиційного бізнесу, на який мають права дві або більше осіб як члени ділового товариства, асоціації чи об’єднання подібного характеру, що не має правосуб’єктності, для цілей обчислення лімітів, передбачених у статті 4(1), (3) та (4), можуть бути об’єднані та можуть розглядатися як такі, що виникли у зв’язку з інвестицією, здійсненою єдиним інвестором.
3. Якщо інвестор не має абсолютного права розпоряджатися коштами або цінними паперами, якими він володіє, компенсацію повинна отримувати особа, яка має таке абсолютне право, за умови що така особа була або може бути ідентифікована до дати ухвалення рішення чи постанови, зазначених у статті 2(2).
Якщо дві чи більше осіб мають абсолютне право, під час розрахунку лімітів, встановлених у статті 4(1), (3) та (4), необхідно враховувати частку кожної з таких осіб відповідно до їхніх домовленостей щодо управління сумами або цінними паперами.
Це положення не застосовується до компаній колективного інвестування.