1. Кожна держава-член забезпечує, щоб на її території були впроваджені і офіційно визнані одна або більше схем компенсації інвесторам. За винятком обставин, передбачених у другому підпараграфі та в статті 5(3), жодна інвестиційна фірма, що отримала ліцензію в такій державі-члені, не може вести інвестиційний бізнес, поки вона не буде членом однієї з таких схем.
Держава-член може, однак, звільнити кредитну установу, до якої застосовується ця Директива, від зобов’язання щодо членства у схемі компенсації інвесторам, якщо така кредитна установа вже звільнена від зобов’язання щодо членства у схемі гарантування депозитів згідно з статтею 3(1) Директиви 94/19/ЄС, за умови що захист і інформація, що надаються вкладникам, також надаються інвесторам на тих самих умовах, і таким чином інвестори мають захист щонайменше еквівалентний тому, який надається схемою компенсації інвесторам.
Будь-яка держава-член, яка скористається цією опцією, повинна повідомити про це Комісію; вона, зокрема, повинна повідомити характеристики відповідних систем захисту та надати перелік кредитних установ, які вони охоплюють для цілей цієї Директиви, а також про будь-які подальші зміни у наданій інформації. Комісія інформує про це Раду.
2. Схема повинна передбачати покриття для інвесторів відповідно до статті 4 у таких двох випадках:
- компетентні органи встановили у своєму рішенні, що на їхню думку інвестиційна фірма на поточний момент із причин, що безпосередньо пов’язані з її фінансовими обставинами, є неспроможною виконувати свої зобов’язання, що виникли у зв’язку із вимогами інвесторів, та що відсутня перспектива того, що вона буде здатна зробити це найближчим часом,
або
- судовий орган ухвалив постанову з причин, що безпосередньо пов’язані з фінансовими обставинами інвестиційної фірми, та таке рішення призвело до тимчасового зупинення спроможності інвесторів висувати вимоги до неї,
залежно від того, що з них настане раніше.
Покриття повинне надаватися стосовно вимог, що виникли у зв’язку з нездатністю інвестиційної фірми:
- повернути грошові кошти, що повинні бути виплачені або належать інвесторам та зберігаються від їхнього імені у зв’язку з інвестиційним бізнесом,
або
- повернути інвесторам будь-які інструменти, що їм належать, щодо яких здійснюється адміністрування чи управління від їхнього імені у зв’язку з інвестиційним бізнесом,
відповідно до правових та договірних умов, що застосовуються.
3. Будь-яка вимога згідно з параграфом 2 до кредитної установи, яка у відповідній державі-члені підпадатиме як під дію цієї Директиви та Директиви 94/19/ЄС, повинна бути спрямована такою державою-членом до схеми згідно з першою чи другою із зазначених директив, яку держава-члена вважатиме доцільною. Жодна вимога відповідно до зазначених директив не може вважатися прийнятною для цілей виплати компенсації більше одного разу.
4. Сума вимоги інвестора обчислюється відповідно до правових та договірних умов, зокрема, стосовно взаємозаліку і зустрічних вимог, що застосовуються до оцінювання суми коштів або вартості станом на дату ухвалення рішення чи постанови, зазначених у параграфі 2, і така сума по можливості повинна визначатися за ринковою вартістю інструментів, що належать інвестору, які інвестиційна фірма не спроможна сплатити або повернути.