Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб
1. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення застосування до юридичних осіб, притягнутих до відповідальності згідно зі статтею 6(1) чи (2), дієвих, пропорційних і стримувальних кримінальних чи некримінальних стягнень або заходів.
2. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб стягнення чи заходи, які застосовують до юридичних осіб, притягнутих до відповідальності згідно зі статтею 6(1) чи (2) у зв’язку з учиненням кримінальних правопорушень, зазначених у статтях 3 та 4, охоплювали кримінальні й некримінальні штрафи та могли включати інші кримінальні чи некримінальні стягнення або заходи, такі як:
(a) зобов’язання:
(i) відновити довкілля протягом відведеного періоду, за умови що заподіяна шкода є зворотною, або
(ii) виплатити компенсацію за завдану довкіллю шкоду, якщо така шкода є незворотною або якщо правопорушник не спроможний забезпечити таке відновлення;
(b) позбавлення права на державні пільги або допомогу;
(c) позбавлення доступу до публічного фінансування, зокрема до тендерних процедур, грантів, концесій і ліцензій;
(d) тимчасове або постійне позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю;
(e) відкликання дозволів на провадження діяльності, що спричинила вчинення відповідного кримінального правопорушення;
(f) встановлення судового нагляду;
(g) ліквідація за рішенням суду;
(h) закриття організацій, що їх використовували для вчинення правопорушення;
(i) зобов’язання щодо запровадження схем належної обачності для покращення відповідності екологічним стандартам;
(j) у разі наявності суспільного інтересу, повне або часткове опублікування судового рішення у зв’язку з вчиненим кримінальним правопорушенням і застосованих стягнень чи заходів, без обмеження правил щодо приватності та захисту персональних даних.
3. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб принаймні щодо юридичних осіб, яких притягують до відповідальності згідно зі статтею 6(1), кримінальні правопорушення, зазначені в статті 3(2), мали наслідком стягнення у виді кримінальних чи некримінальних штрафів, розмір яких повинен бути пропорційним тяжкості діяння й індивідуальним, фінансовим та іншим обставинам відповідної юридичної особи. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб максимальний розмір таких штрафів був не меншим, ніж:
(a) за вчинення кримінальних правопорушень, зазначених у пунктах (a)-(l) та пунктах (p), (s) та (t) статті 3(2):
(i) 5% від сукупного світового обороту юридичної особи в фінансовому році, що передував року, в якому було вчинено правопорушення, чи в фінансовому році, що передував року, в якому ухвалюють рішення про призначення штрафу, або
(ii) сума, що дорівнює 40000000 євро;
(b) за вчинення кримінальних правопорушень, зазначених у пунктах (m), (n), (o), (q) та (r) статті 3(2):
(i) 3% від сукупного світового обороту юридичної особи в фінансовому році, що передував року, в якому було вчинено правопорушення, чи в фінансовому році, що передував року, в якому ухвалюють рішення про призначення штрафу, або
(ii) сума, що дорівнює 24000000 євро.
Держави-члени можуть встановлювати правила для випадків, у яких розмір штрафу неможливо визначити на основі сукупного світового обороту юридичної особи в фінансовому році, що передував року, в якому було вчинено правопорушення, чи в фінансовому році, що передував року, в якому ухвалюють рішення про призначення штрафу.
4. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення застосування до юридичних осіб, притягнутих до відповідальності згідно зі статтею 6 у зв’язку з вчиненням кримінальних правопорушень, зазначених у статті 3(3), більш суворих кримінальних чи некримінальних стягнень або заходів, аніж ті, що їх застосовують у зв’язку з кримінальними правопорушеннями, зазначеними в статті 3(2).