Юрисдикція
1. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів для встановлення своєї юрисдикції стосовно кримінальних правопорушень, зазначених у статтях 3 та 4, якщо:
(a) правопорушення було вчинено повністю або частково на її території;
(b) правопорушення було вчинено на борту морського або повітряного судна, яке зареєстроване в такій державі-члені або під її прапором;
(c) шкода, що є одним зі складників правопорушення, була заподіяна на їхній території; або
(d) правопорушник є одним з її громадян.
2. Держава-член повинна повідомити Комісію про ухвалення нею рішення про поширення своєї юрисдикції на одне чи більше кримінальних правопорушень, зазначених у статтях 3 і 4 та вчинених за межами її території, якщо:
(a) правопорушник зазвичай проживає на її території;
(b) правопорушення було вчинене на користь юридичної особи, що має осідок на її території;
(c) правопорушення було вчинене проти одного з її громадян або особи, яка зазвичай проживає на її території; або
(d) правопорушення спричинило виникнення серйозного ризику для довкілля на її території.
Якщо кримінальне правопорушення, зазначене в статтях 3 та 4, підпадає під юрисдикцію більш ніж однієї держави-члена, такі держави-члени повинні у співпраці визначити, яка держава-член відповідатиме за здійснення кримінального провадження. У відповідних випадках та згідно зі статтею 12(2) Рамкового рішення Ради 2009/948/ЮВС ( - 42 ) це питання передають на розгляд Євроюсту.
__________
- 42 Рамкове рішення Ради 2009/948/ЮВС від 30 листопада 2009 року про запобігання конфліктам щодо здійснення юрисдикції у кримінальних провадженнях та їх врегулювання (ОВ Р 328, 15.12.2009, с. 42).
3. У випадках, зазначених у пунктах (c) та (d) параграфа 1, держави-члени повинні вживати необхідних заходів, щоб забезпечити, що реалізація їх юрисдикції не залежало від умови, що кримінальне переслідування може бути розпочато лише після повідомлення від держави, на території якої було вчинено кримінальне правопорушення.