Строки давності
1. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів, щоб передбачити такий строк давності, що уможливлює проведення розслідування, кримінального переслідування, судового розгляду та ухвалення судових рішень щодо кримінальних правопорушень, зазначених у статтях 3 та 4, протягом достатнього часу після вчинення таких кримінальних правопорушень задля ефективної боротьби з такими кримінальними правопорушеннями.
Держави-члени повинні вжити необхідних заходів, щоб передбачити такий строк давності, що уможливлює забезпечення виконання покарань або стягнень, призначених після ухвалення остаточного обвинувального вироку у зв’язку з кримінальними правопорушеннями, зазначеними в статтях 3 та 4, протягом достатнього часу після винесення такого вироку.
2. Строки давності, зазначені в першому підпараграфі параграфа 1, є такими:
(a) щонайменше 10 років із моменту вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання з максимальним строком позбавлення волі щонайменше на 10 років;
(b) щонайменше 5 років із моменту вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання з максимальним строком позбавлення волі щонайменше на 5 років;
(c) щонайменше 3 роки з моменту вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання з максимальним строком позбавлення волі щонайменше на 3 роки.
3. Строки давності, зазначені в другому підпараграфі параграфа 1, є такими:
(a) щонайменше 10 років з дати винесення остаточного обвинувального вироку в таких випадках:
(i) покарання у виді позбавлення волі строком більше ніж 5 років; або, як альтернатива,
(ii) покарання у виді позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання з максимальним строком позбавлення волі щонайменше на 10 років;
(b) щонайменше 5 років з дати винесення остаточного обвинувального вироку в таких випадках:
(i) покарання у виді позбавлення волі строком більше ніж 1 рік; або, як альтернатива,
(ii) покарання у виді позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання з максимальним строком позбавлення волі щонайменше на 5 років; та
(c) щонайменше 3 роки з дати винесення остаточного обвинувального вироку в таких випадках:
(i) покарання у виді позбавлення волі строком до 1 року; або, як альтернатива,
(ii) покарання у виді позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання з максимальним строком позбавлення волі щонайменше на 3 роки;
4. Як відступ від параграфів 2 та 3, держави-члени можуть установлювати строк давності менше ніж 10 років, але такий строк не може бути меншим ніж 5 років, при цьому має бути передбачена можливість переривання чи призупинення перебігу цього строку у випадку конкретних визначених дій.