Компетентні органи та єдині контактні пункти
1. Кожна держава-член визначає або створює один або кілька компетентних органів, відповідальних за правильне застосування та, за необхідності, забезпечення застосування правил, визначених у цій Директиві, на національному рівні.
Що стосується критично важливих суб’єктів у секторах, визначених у пунктах 3 та 4 таблиці в додатку до цієї Директиви, компетентні органи повинні, в принципі, бути компетентними органами, згаданими у статті 46 Регламенту (ЄС) 2022/2554. Що стосується критично важливих суб’єктів у секторі, визначеному в пункті 8 таблиці в додатку до цієї Директиви, компетентні органи повинні, в принципі, бути компетентними органами відповідно до Директиви (ЄС) 2022/2555. Держави-члени можуть визначити інший компетентний орган у секторах, визначених у пунктах 3, 4 та 8 таблиці в додатку до цієї Директиви, відповідно до наявних національних рамок.
Якщо держави-члени визначають або створюють декілька компетентних органів, вони повинні чітко визначити завдання кожного з відповідних органів і забезпечити, щоб вони дієво співпрацювали для виконання своїх завдань відповідно до цієї Директиви, зокрема й стосовно визначення та діяльності єдиного контактного пункту, згаданого в параграфі 2.
2. Кожна держава-член визначає або створює єдиний контактний пункт для виконання функції взаємодії для цілей забезпечення транскордонної співпраці з єдиними контактними пунктами інших держав-членів і Групи з питань стійкості критично важливих суб’єктів, згаданої у статті 19 («єдиний контактний пункт»). У відповідних випадках держава-член визначає свій єдиний контактний пункт у межах компетентного органу. У відповідних випадках держава-член може передбачити, що її єдиний контактний пункт виконує функцію взаємодії з Комісією та забезпечує співпрацю з третіми країнами.
3. До 17 липня 2028 року та що два роки після зазначеної дати єдині контактні пункти подають зведений звіт Комісії та Групі з питань стійкості критично важливих суб’єктів, згаданій у статті 19, про сповіщення, які вони отримали, зокрема про кількість сповіщень, характер сповіщених інцидентів та дії, виконані відповідно до статті 15(3).
Комісія, у співпраці з Групою з питань стійкості критично важливих суб’єктів, розробляє спільну форму звітності. Компетентні органи можуть добровільно використовувати таку спільну форму звітності для цілей подання зведених звітів, згаданих у першому підпараграфі.
4. Кожна держава-член забезпечує, щоб її компетентний орган та єдиний контактний пункт мали повноваження та достатні фінансові, людські й технічні ресурси для дієвого й ефективного виконання доручених їм завдань.
5. Кожна держава-член забезпечує, щоб її компетентний орган, у відповідних випадках та згідно з правом Союзу і національним правом, консультувався та співпрацював з іншими відповідними національними органами, включно з тими, що відповідають за цивільний захист, правоохоронну функцію і захист персональних даних, а також із критично важливими суб’єктами й відповідними заінтересованими сторонами.
6. Кожна держава-член забезпечує, щоб її компетентний орган відповідно до цієї Директиви співпрацював та обмінювався інформацією з компетентними органами відповідно до Директиви (ЄС) 2022/2555 про ризики для кібербезпеки, кіберзагрози й кіберінциденти, а також про не пов’язані з кібербезпекою ризики, загрози й інциденти, що впливають на критично важливі суб’єкти, зокрема стосовно відповідних заходів, ужитих її компетентним органом та компетентними органами відповідно до Директиви (ЄС) 2022/2555.
7. Протягом трьох місяців з моменту визначення або створення компетентного органу та єдиного контактного пункту кожна держава-член повідомляє Комісію про їхні ідентифікаційні дані, завдання й зобов’язання відповідно до цієї Директиви, їхні контактні дані та будь-які подальші зміни до них. Держави-члени інформують Комісію у випадках, коли вони вирішують визначити орган, який не є компетентним органом, згаданим у другому підпараграфі параграфа 1, компетентним органом стосовно критично важливих суб’єктів у секторах, визначених у пунктах 3, 4 та 8 таблиці в додатку. Кожна держава-член оприлюднює ідентифікаційні дані свого компетентного органу та єдиного контактного пункту.
8. Комісія оприлюднює перелік єдиних контактних пунктів.