Визначення критично важливих суб’єктів
1. До 17 липня 2026 року кожна держава-член повинна визначити критично важливі суб’єкти в секторах і підсекторах, визначених у додатку.
2. Якщо держава-член визначає критично важливі суб’єкти відповідно до параграфа 1, вона повинна враховувати результати оцінювання ризиків державою-членом та її стратегію і застосовувати всі зазначені нижче критерії:
(a) суб’єкт надає одну або декілька основних послуг;
(b) суб’єкт здійснює діяльність на території такої держави-члена, і його критична інфраструктура розташована на території такої держави-члена; та
(c) інцидент мав би значні негативні наслідки, визначені у статті 7(1), для надання таким суб’єктом однієї або кількох основних послуг або для надання інших основних послуг у визначених у додатку секторах, які залежать від такої основної послуги або таких основних послуг.
3. Кожна держава-член складає перелік критично важливих суб’єктів, визначених відповідно до параграфа 2, і забезпечує повідомлення таким критично важливим суб’єктам про те, що їх визначено критично важливими суб’єктами, протягом одного місяця з моменту такого визначення. Держави-члени інформують такі критично важливі суб’єкти про їхні зобов’язання відповідно до глав III та IV, а також про дату, з якої до них застосовні такі зобов’язання, без обмеження положень статті 8. Держави-члени інформують критично важливі суб’єкти в секторах, визначених у пунктах 3, 4 та 8 таблиці в додатку, про те, що вони не мають зобов’язань відповідно до глав III та IV, крім випадків, коли національними інструментами передбачено інше.
Для відповідних критично важливих суб’єктів главу III починають застосовувати через 10 місяців після дати повідомлення, згаданого в першому підпараграфі цього параграфа.
4. Держави-члени забезпечують, щоб їхні компетентні органи відповідно до цієї Директиви повідомляли компетентні органи згідно з Директивою (ЄС) 2022/2555 про критично важливі суб’єкти, яких вони визначили згідно з цією статтею, протягом одного місяця з моменту такого визначення. У такому повідомленні вказують, у відповідних випадках, що відповідні критично важливі суб’єкти є суб’єктами в секторах, визначених у пунктах 3, 4 та 8 таблиці в додатку до цієї Директиви, та не мають зобов’язань відповідно до глав III та IV цієї Директиви.
5. Держави-члени, за необхідності та в будь-якому випадку принаймні що чотири роки, переглядають і, у відповідних випадках, оновлюють перелік визначених критично важливих суб’єктів, згаданий у параграфі 3. Якщо такі оновлення спричиняють визначення додаткових критично важливих суб’єктів, до таких додаткових критично важливих суб’єктів застосовують параграфи 3 та 4. Крім того, держави-члени забезпечують, щоб суб’єкти, які більше не визначені як критично важливі суб’єкти за результатами будь-якого такого оновлення, отримували відповідне повідомлення про це і про те, що на них більше не поширено зобов’язання відповідно до глави III з дати отримання такого повідомлення.
6. Комісія, у співпраці з державами-членами, розробляє рекомендації та незобов’язальні настанови для надання підтримки державам-членам у визначенні критично важливих суб’єктів.