Стратегія стійкості критично важливих суб’єктів
1. За результатами консультацій, які, наскільки це можливо з практичного погляду, відкриті для відповідних стейкхолдерів, кожна держава-член повинна до 17 січня 2026 року ухвалити стратегію посилення стійкості критично важливих суб’єктів («стратегія»). Така стратегія повинна визначати стратегічні цілі та інструменти політики, спираючись на релевантні наявні національні та секторальні стратегії, плани чи подібні документи, з метою досягнення та підтримування високого рівня стійкості з боку критично важливих суб’єктів та охоплення принаймні секторів, визначених у додатку.
2. Кожна стратегія повинна містити принаймні такі елементи:
(a) стратегічні цілі та пріоритети для посилення загальної стійкості критично важливих суб’єктів з урахуванням транскордонних і міжсекторальних залежностей та взаємозалежностей;
(b) рамка врядування для досягнення таких стратегічних цілей і пріоритетів, включно з описом ролей та зобов’язань різних органів, критично важливих суб’єктів та інших сторін, що беруть участь у реалізації цієї стратегії;
(c) опис заходів, необхідних для посилення загальної стійкості критично важливих суб’єктів, включно з описом оцінювання ризиків, згаданим у статті 5;
(d) опис процедури визначення критично важливих суб’єктів;
(e) опис процесу надання підтримки критично важливим суб’єктам відповідно до цієї глави, включно із заходами для посилення співпраці між публічним сектором, з одного боку, і приватним сектором та публічними й приватними суб’єктами, з іншого боку;
(f) перелік основних органів і відповідних стейкхолдерів, окрім критично важливих суб’єктів, що беруть участь у реалізації стратегії;
(g) рамку політики щодо координації між компетентними органами згідно з цією Директивою («компетентні органи») та компетентними органами згідно з Директивою (ЄС) 2022/2555 з метою обміну інформацією щодо ризиків для кібербезпеки, кіберзагроз та кіберінцидентів, а також не пов’язаних із кібербезпекою ризиків, загроз та інцидентів і виконання наглядових завдань;
(h) опис уже запроваджених заходів, спрямованих на сприяння виконанню зобов’язань відповідно до глави III цієї Директиви малими й середніми підприємствами у розумінні додатка до Рекомендації Комісії 2003/361/ЄС ( - 31 ), які відповідна держава-член визначила як критично важливі суб’єкти.
За результатами консультацій, які, наскільки це можливо з практичного погляду, відкриті для відповідних стейкхолдерів, держави-члени повинні оновлювати свої стратегії принаймні один раз на чотири роки.
3. Держави-члени повинні надавати свої стратегії та їхні суттєві оновлення Комісії впродовж трьох місяців з моменту їх ухвалення.