Терміни та означення
Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:
(1) «критично важливий суб’єкт» означає публічний або приватний суб’єкт, визначений державою-членом відповідно до статті 6 як такий, що належить до однієї з категорій, визначених у третьому стовпці в таблиці у додатку;
(2) «стійкість» означає здатність критично важливого суб’єкта запобігати інциденту, захищати від нього, реагувати на нього, протистояти йому, пом’якшувати його наслідки, сприймати його, адаптуватися до нього, або відновлюватися від нього;
(3) «інцидент» означає подію, яка потенційно може суттєво порушити або яка порушує надання основних послуг, зокрема коли це стосується національних систем, що забезпечують верховенство права;
(4) «критична інфраструктура» означає актив, об’єкт, обладнання, мережу чи систему або частину такого активу, об’єкта, обладнання, мережі або системи, що є необхідною(-им) для надання основної послуги;
(5) «основна послуга» означає послугу, яка має вирішальне значення для підтримування життєво важливих суспільних функцій, економічної діяльності, громадського здоров’я та громадської безпеки або довкілля;
(6) «ризик» означає можливість втрати або порушення внаслідок інциденту, виражену як сполука масштабу такої втрати або порушення та ймовірності виникнення інциденту;
(7) «оцінювання ризику» означає повний процес визначення характеру і масштабу ризику шляхом виявлення й аналізу потенційних відповідних загроз, вразливостей і небезпечних чинників, які можуть призвести до інциденту, а також шляхом оцінювання потенційної втрати або потенційного порушення надання основної послуги внаслідок такого інциденту;
(8) «стандарт» означає стандарт у розумінні пункту (1) статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1025/2012 ( - 30);
(9) «технічна специфікація» означає технічну специфікацію в розумінні пункту (4) статті 2 Регламенту (ЄС) № 1025/2012;
(10) «суб’єкт публічного адміністрування» означає суб’єкт, визнаний таким у державі-члені відповідно до національного права, за винятком органів судової влади, парламентів або центральних банків, який відповідає таким критеріям:
(a) його створено з метою задоволення потреб, що становлять загальний інтерес, і він не має промислового або комерційного характеру;
(b) він має правосуб’єктність або наділений правом згідно із законом діяти від імені іншого суб’єкта з правосуб’єктністю;
(c) він отримує фінансування переважно від органів державної влади або від інших органів публічного права центрального рівня, перебуває під управлінським наглядом зазначених органів або має адміністративну, наглядову раду чи раду правління, в якій більше ніж половину членів призначають органи державної влади або інші органи публічного права центрального рівня;
(d) до його повноважень належить ухвалення щодо фізичних та юридичних осіб адміністративних чи регуляторних рішень, які визначають їхні права у сфері транскордонного руху осіб, товарів, послуг або капіталу.