Добровільне повідомлення релевантної інформації
1. Держави-члени забезпечують, щоб, окрім обов’язкових сповіщень, передбачених статтею 23, подавати сповіщення групам CSIRT або, якщо застосовно, компетентним органам на добровільних засадах могли:
(a) основні та важливі суб’єкти - стосовно інцидентів, кіберзагроз й «інцидентів, які мало не трапилися»;
(b) суб’єкти, відмінні від зазначених у пункті (a), незалежно від того, чи підпадають вони під сферу застосування цієї Директиви, - стосовно значних інцидентів, кіберзагроз й «інцидентів, які мало не трапилися».
2. Держави-члени опрацьовують сповіщення, зазначені у параграфі 1 цієї статті, відповідно до процедури, встановленої в статті 23. Держави-члени можуть надати опрацюванню обов’язкових повідомлень вищий пріоритет, ніж опрацюванню добровільних повідомлень.
За необхідності, групи CSIRT і, якщо застосовно, компетентні органи надають єдиним контактним пунктам інформацію про сповіщення, отримані відповідно до цієї статті, забезпечуючи конфіденційність і належний захист інформації, наданої суб’єктом, що сповіщає. Не обмежуючи запобігання кримінальним правопорушенням, їх розслідування, розкриття та переслідування за них, добровільне повідомлення не спричиняє накладання будь-яких додаткових зобов’язань на суб’єкта, який його надсилає, які б не розповсюджувалися на нього у випадку неподання сповіщення.