Системи відшкодування витрат
1. Держави-члени забезпечують відшкодування операційних витрат портових приймальних споруд для приймання та оброблення суднових відходів, окрім залишків вантажу, за рахунок стягнення зборів із суден. Складові елементи витрат наведені в додатку 4.
2. Системи відшкодування витрат не повинні стимулювати судна скидати відходи в море. З цією метою держави-члени розробляють та забезпечують функціонування системи відшкодування витрат з урахуванням усіх таких принципів:
(a) судна повинні сплачувати непрямий збір незалежно від того, чи здають вони відходи до портових приймальних споруд;
(b) непрямий збір повинен покривати:
(i) непрямі адміністративні витрати;
(ii) значну частку прямих операційних витрат, визначених у додатку 4, що становлять принаймні 30% від загальних прямих витрат на фактично прийняті відходи протягом попереднього року з можливістю додаткового врахування витрат, пов’язаних із очікуваною інтенсивністю руху протягом наступного року;
(c) для забезпечення максимального стимулу до здавання відходів, визначених у додатку V до Конвенції МАРПОЛ, інших ніж залишки вантажу, за такі відходи не повинен стягуватися жоден прямий збір, що має на меті забезпечити право на здавання без будь-яких додаткових оплат на основі обсягу зданих відходів, окрім випадків, якщо обсяг відходів для здавання перевищує максимальну місткість виділених потужностей для зберігання, зазначену у формі, визначеній у додатку 2 цієї Директиви; цей режим, включно з правом на здавання, повинен охоплювати пасивно виловлені відходи;
(d) для уникнення того, що витрати на збирання та оброблення пасивно виловлених відходів нестимуть виключно користувачі порту, держави-члени у відповідних випадках повинні покривати такі витрати за рахунок доходів, отриманих за рахунок систем альтернативного фінансування, у тому числі за рахунок схем управління відходами та доступного фінансування від Союзу, а також за рахунок національного або регіонального фінансування;
(e) для заохочення до здавання залишків від миття танків, що містять стійкі плавучі речовини з високою в’язкістю, держави-члени повинні запровадити належні фінансові стимули для їх здавання;
(f) непрямий збір не повинен включати відходи з систем очищення відпрацьованих газів, витрати на які повинні покриватися на основі типів та обсягів зданих відходів.
3. Частина витрат, які не покриваються за рахунок непрямого збору, за наявності, повинна покриватися на основі типів та обсягів фактично зданих судном відходів.
4. Суму зборів може бути диференційовано на основі такого:
(a) категорії, типу та розміру судна;
(b) надання послуг суднам поза межами звичайного робочого часу порту; або
(c) небезпечного характеру відходів.
5. Розмір зборів повинен зменшуватися на основі такого:
(a) типу торговельної діяльності, у якій судно задіяне, наприклад, якщо судно задіяне в торговельних морських перевезеннях на невеликі відстані;
(b) конструкції, обладнання та експлуатації судна, якщо вони свідчать, що судно утворює менші обсяги відходів та управляє своїми відходами у сталий та екологічно безпечний спосіб.
До 28 червня 2020 року Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти для визначення критеріїв на підтвердження відповідності суден вимогам, викладеним у пункті (b) першого підпараграфа, щодо системи управління відходами на борту судна. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 20(2).
6. Щоб гарантувати, що збори є справедливими, прозорими, прогнозованими, недискримінаційними та що вони відображають витрати доступних споруд і послуг, а у відповідних випадках і використаних споруд та послуг, у плані приймання відходів та поводження з відходами для користувачів порту наводять інформацію про суму зборів та механізм їх розрахунку офіційною мовою держави-члена, на території якої розташований відповідний порт, а у відповідних випадках також і мовою міжнародного вжитку.
7. Держави-члени забезпечують збирання моніторингових даних про об’єм та обсяг пасивно виловлених відходів, та передають такі моніторингові дані Комісії. На основі таких моніторингових даних Комісія публікує звіт до 31 грудня 2022 року та кожні два роки після того.
Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає методології для збирання моніторингових даних та формат для звітування. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 20(2).